До "
Електронної книги скарг України" написала наша читачка Світлана, вона переконує, що слідство спеціально затягувало справу мажорного ДТП, а тепер це робить і суд.
ОСЬ ЇЇ СКАРГА:
Переглядаючи новини про харківську трагедію, мимоволі повернулась думками до трагедії трирічної давнини… історію мого життя, коли мене з маленькою донечкою на пішохідному переході збила лихо-водійка, яка не одноразово притягалась до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
21.07.2014 р. близько 11 год. гр. Л., керуючи автомобілем марки “Skoda Fabia” (який вже «успішно» продала, хоча він був визнаний речовим доказом у справі), рухаючись ним по автодорозі «Київ-Чоп» в напрямку руху зі Львова до центру м.Стрий по вулиці Львівській, при проїзді її ділянки біля будинку №162 на пішохідному переході вчинила наїзд на мене та мою малолітню доньку 2011 р.н.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди мені були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а саме: травма тіла у вигляді ран на голові, обидвох кистях, забою головного мозку легкого ступеню, переломів кісток тазу справа, перелому 3-го ребра справа з обмеженим поступленням крові в плевральну порожнину. Дитина отримала рану потиличної ділянки голови і непоправну психологічну травму можливої втрати матері.
За фактом ДТП була порушена кримінальна справа, здавалося б слідство працює не покладаючи рук, адже в справі було призначено понад 10 експертиз, допитано понад 20 свідків, проведено низку слідчих дій і все для того, аби затягнути розслідування, завести справу в «глухий кут», щоб винна у ДТП, громадянка Л., уникнула кримінальної відповідальності.
Сьогодні справа уже півроку як «розглядається» в суді, хоча слово розглядається напевно тут недоречне, ілюстративніше було би вжити «лежить», бо у справі не відбулось і досі жодного результативного засідання, то суддя в іншій колегії, то обвинувачена не змогла приїхати на засідання з Києва, хоча була про нього повідомлена завчасно, то її адвокат захворів…
І взагалі, хто ж вона гр. Л.? Випускниця Львівського державного університету внутрішніх справ, юрист, а сьогодні вже ― головний державний інспектор ГУ Державної фіскальної служби міста Києва, особа, яка обіймаючи таку посаду, мала б стояти на варті захисту прав Людини, а не всіляко порушувати їх та уникати відповідальності.
Батьки стараютьсь дати дітям найкраще: вищу освіту в престижному вузі, дорогий автомобіль, посаду, забувають навчити головному – залишатись у будь-якій ситуації Людиною… На превеликий жаль, так було і в моєму випадку, затрачено багато зусиль, часу та коштів, аби гр. Л. не притягнули до відповідальності, та не знайшлося трошки сміливості, аби вибачитись…
Так працює державний «організм»… нічого не вчить кожен випадок, закриваються очі, а стаються все нові і нові трагедії, вмирають люди, ламаються людські долі, вириваються душі і ллються сльози…. Порушникам – посади, а жертвам – поневіряння коридорами влади… Така справедливість…
Не зважаючи ні на що, я буду йти до кінця, сподіваючись на справедливе судове рішення та Божий суд, бо як я потім зможу дивитись своїй дитині в очі і не могти пояснити чому мама її не захистила.
[sociallocker id=10854]0505174863 або
svitlana.bal@gmail.com[/sociallocker]