10 років тому, 8 серпня 2008 року, російські окупаційні війська вторглися до Грузії під приводом захисту сепаратистів Абхазії та Південної Осетії. Військові дії тривали лише кілька днів, навідміну від Українського конфлікту.
За ці криваві дні Росія встигла почати наступ вглиб території країни та завдати значних втрат грузинським військам - а потім домогтися вигідного перемир'я і при всьому уникнути міжнародної ізоляції.
ЯК ЦЕ БУЛО?
8 серпня 2008 року збройні сили Грузії вночі були піддані потужному артилерійському обстрілу, після якого грузинська армія увійшла на територію самопроголошеної республіки для відновлення конституційного ладу. В результаті боїв була зайнята більша частина Цхінвалі. У відповідь на це Росія вводить на територію Грузії збройні сили і за кілька годин бойові дії ширяться та множаться далеко за межі Південної Осетії. Росіянами були захоплені кілька міст Грузії. Крім цього, російська авіація завдавала ударів як по позиціях передових грузинських загонів, так і по тилових підрозділах, що стояли поблизу Тбілісі.Через три дні протистояння Росія розширяє географію війни, захоплює ще кілька міст чим відкриває собі шлях до столиці. У Тбілісі почалася паніка.
Війна розгорнулася і на морі, російськими бойовими кораблями, що базувалися у Севастополі, на чолі із флагманом Чорноморського флоту Росії ракетним крейсером "Москва". Був зайнятий найбільший порт Грузії - Поті, всі кораблі, що мали військове маркування, зокрема прикордонні, були знищені.
10 серпня, виходячи з прямого вторгнення РФ, у Тбілісі заявили про відведення військ із Цхінвалі та про одностороннє припинення вогню.
12 серпня тодішній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі підписує план перемир'я, запропонований Євросоюзом, і зокрема президентом Франції Ніколя Саркозі, головними пунктами якого було остаточне припинення вогню і повернення сторонами конфлікту військ на свої бази. Такий собі примус до перемир`я.
Незважаючи на зусилля Саркозі загасити конфлікт, російські війська почали активно просуватися вглиб грузинської території - були зайняті міста Горі, Сенакі, Поті, перерізана стратегічна дорога, що сполучає західну і східну Грузію.
Згідно з мирним договором, виведення російських військ із грузинської території мало закінчитися до 1 жовтня 2008 року, однак де-факто війська РФ залишаються на території самопроголошених республік і донині.
26 серпня Кремль визнав незалежність Абхазії та Південної Осетії, відповідний указ видав президент РФ Дмитро Медведєв. Російські війська залишалися на території Грузії, що порушувало план Саркозі.
10 серпня, виходячи з прямого вторгнення РФ, у Тбілісі заявили про відведення військ із Цхінвалі та про одностороннє припинення вогню.
12 серпня тодішній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі підписує план перемир'я, запропонований Євросоюзом, і зокрема президентом Франції Ніколя Саркозі, головними пунктами якого було остаточне припинення вогню і повернення сторонами конфлікту військ на свої бази. Такий собі примус до перемир`я.
Незважаючи на зусилля Саркозі загасити конфлікт, російські війська почали активно просуватися вглиб грузинської території - були зайняті міста Горі, Сенакі, Поті, перерізана стратегічна дорога, що сполучає західну і східну Грузію.
Згідно з мирним договором, виведення російських військ із грузинської території мало закінчитися до 1 жовтня 2008 року, однак де-факто війська РФ залишаються на території самопроголошених республік і донині.
26 серпня Кремль визнав незалежність Абхазії та Південної Осетії, відповідний указ видав президент РФ Дмитро Медведєв. Російські війська залишалися на території Грузії, що порушувало план Саркозі.Чому була війна
За часів СРСР Абхазія та Південна Осетія входили до складу Грузії на правах автономних областей, а після розпаду Радянського Союзу спробували відокремитися від нової грузинської держави. В ході воєн за незалежність у 1991-93 роках Росія підтримувала сепаратистів, але в підсумку обидва конфлікти були заморожені: на території Абхазії та Південної Осетії, які Грузія продовжувала розглядати як складові частини власної держави, розмістили міжнародні миротворчі сили. Контингенти включали військових з Південної Осетії, Абхазії, Росії та Грузії. Конфлікт між Грузією та Південною Осетією вступив у нову фазу у 2004 році з приходом до влади Саакашвілі, який запропонував план врегулювання на умовах входження невизнаної республіки до складу Грузії, який влада Південної Осетії відкинула. Перші бойові зіткнення були зафіксовані у Південній Осетії вже у серпні 2004 року, у 2006 і 2007 роках спроби Грузії підпорядкувати Абхазію та Південну Осетію призвели до нових криз. У 2008-му представники влади невизнаних республік звернулися до Росії з офіційним проханням про визнання їхньої незалежності, посилаючись на визнання більшістю західних країн незалежності Косова.Водночас із приходом Саакашвілі до влади відбувалося погіршення російсько-грузинських відносин - в першу чергу через плани Саакашвілі щодо вступу Грузії у НАТО.
Характерно, що ще у 2006 році Росія вдавалася до методів, які активно використовує у конфлікті з Україною, починаючи з 2014 року.
Так, у російських ЗМІ згадувався план Грузії щодо захоплення невизнаних республік, але до сьогодні його існування не підтверджене.
Вже на початку 2007 року Генштаб ЗС РФ підготував план на випадок грузинської агресії. У квітні 2008 року Росія направила додаткові війська до Абхазії, а також спровокувала дипломатичну кризу із Грузією, оголосивши про встановлення прямих відносин з урядами невизнаних республік, паралельно роздаючи жителям Південної Осетії та Абхазії свої паспорти. Зокрема на початку 2008 року росЗМІ рапортували, що 90% населення "республік" отримали громадянство РФ.
Бюджети республік значною мірою залежать від російських дотацій: так, бюджет Південної Осетії фінансується з федерального бюджету РФ на 88,7%, Абхазії - на 67,4%.
Майже відразу після завершення конфлікту, 26 серпня 2008 року, Росія офіційно визнала Абхазію та Південну Осетію як незалежні держави. Відтоді незалежність республік визнали ще кілька країн-членів ООН: на сьогодні, крім Росії, це Нікарагуа, Венесуела, Науру і Сирія (оголосила про визнання у травні 2018 року).
Ще дві країни - Вануату і Тувалу - визнали незалежність республік, але потім відкликали це рішення.
У грудні 2008 року в ЄС була створена незалежна комісія з розслідування обставин, які призвели до конфлікту. У вересні 2009 року комісія опублікувала підсумкову доповідь, в якій стверджувалося, що відповідальність за початок військових дій лежить на Грузії, проте наголошується, що в попередні місяці Росія "здійснювала численні акти провокацій".
У січні 2016 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі розпочав розслідування справи про військові злочини в ході агресії Росії на території Грузії у 2008 році.
Згідно з наданою інформацією, запит на проведення розслідування під юрисдикцією МКС був направлений ще у жовтні 2015 року. У документі зазначається, що підтримувані Росією сепаратисти з Південної Осетії атакували позиції Збройних сил Грузії до 9 жовтня. У запиті також йдеться, що це сталося після того, як російські війська залишили буферні зони на окупованих територіях Південної Осетії та основній території Грузії.
Також повідомляється, що в цей період часу на території Південної Осетії етнічні грузини піддавалися вигнанню зі своїх домівок, нападам, грабункам і вбивствам. За наведеною статистикою, кількість загиблих у ті дні етнічних грузинів коливається від 51 до 113 осіб, а кількість вимушених біженців - від 13,4 до 18,5 тис. осіб.
Суд прийняв до відома надану інформацію і прийняв рішення, що є "розумні підстави вважати, що такі злочини, які перебувають під юрисдикцією МКС, здійснювалися у випадку із Грузією".
Джерело: Обозреватель
ДО ЧОГО ПРИЗВЕЛО?
Війна 2008 року позначилися на житті обох республік, згідно з даними правозахисників і моніторингових місій ОБСЄ та інших організацій, десятки тисяч людей, що опинилися в зоні конфлікту, були змушені залишити свої домівки, і багато хто досі не може повернутися. Обидві невизнані республіки залишаються депресивними регіонами. Економіки обох практично повністю орієнтовані на Росію - оскільки всі зв'язки з Грузією після війни були розірвані.
