У бурхливі місяці масових заворушень у Джакарті, повалення правлячого клану Хай Мухаммаду Сухарти у травні 1998 року, на сцену виходять Британці із політичною консультацією.
SCL Group – дочірня компанія Cambridge Analytica (СА), каже, що вона прийшла працювати на найзаселенішу країну Південно-Східної Азії за сприянням «продемократичних груп», щоб брати участь у «проведенні національної кампанії політичних реформ та демократизації».
Азія вибиралася з економічної кризи, яка розпочалася ще в 1997 році та оговтувалася від лідера, що правив протягом 30 років. Завдання британської фірми у підсумку полягало в опитуванні тисячі індонезійців, в управлінні політичними зв’язками, і, що найцікавіше, організація масових мітингів в університетах, щоб допомогти студентам «випустити пару», про все це йдеться у їхніх документах, пише «Quartz», запевняючи, що мають доступ до цих документів.
Документи датовані 2013-им роком. Компанія SCL стверджує, що проводила опитування виборців протягом девяти місяців, перед тим як розпочати втручання на користь кількох політичних партій.
Пізніше компанія SCL перейменується в СА, яка нібито використовувала дані 50 мільйонів користувачів Фейсбук для впливу на виборців під час президентської кампанії Дональда Трампа в 2016 році. Наче його спроможність впливати на велику кількість виборців США була протестована і доведена ще за десять років до проведення виборів, під час політичних потрясінь у Південно-Східній Азії. Документи надають детальну – але однобоку – оцінку діяльності SCL, окрім свідчень екс-співробітників Крістофера Віллі, які описували методи роботи в інтерв’ю та свідченнях. Загалом, SCL стверджує, що проводило роботу над більш ніж 100 виборчими кампаніями у 32 країнах світу, Україна серед таких країн.
Abdurrahman Wahid спілкується зі своїми послідовниками[/caption]
Щоб краще зрозуміти настрої 220 мільйонів індонезійців у 33-ох провінціях, компанія розгортає загальнонаціональне опитування, за допомогою якого опитали 72 тисячі респондентів. Ось висновки цього опитування:
З дослідження стає зрозуміло, що опитані були молода група людей, студенти, що могли підбурити суспільство до заворушень та, навпаки, старше покоління – яке втомилося від такого «придушеного» тривалого життя. Саме тому, було вирішено зосередити увагу на сегменті населення від 18 до 25 років (чоловіки/жінки) і переорієнтувати їхнє розчарування від громадських заворушень.
Після цього SCL взялася досліджувати навчальні заклади та місцеві університети і виявляє, що зростання непідконтрольності юнаків частково спричинило збільшення присутності поліції та військових частин на вулиці. Врешті-решт вирішують спонсорувати «протестні мітинги», щоб штучно залучити учнів до контрольованих мітингів, а не насильницьких демонстрацій. І це могло бути зроблено за допомогою співпраці з індонезійським урядом, який спочатку мав деякі сумніви, щодо таких масштабних мітингів.
«Великі мітинги були організовані в кожному університеті. Це було досягнуто шляхом створення спеціальних комітетів та фінансуванням активістів, охопивши таким чином усю країну» - йдеться в документах SCL. «Мітинги були настільки масові, що у студентів і справді складалося хибне враження, що їхній голос було почуто».
SCL – стверджує, що їхні методи спрацьовували і вірогідність громадянських заворушок зменшилася, це і вплинуло на рішення Хабібі піти у відставку і розпочати президентські вибори. Після яких до влади прийшов Абдуррахман Вахід в 1999 році.
У документах немає мови, хто з SCL вперше працював в Індонезії, але вони вказують на те, що компанія керувала виборчою кампанією Національної партії «Пробудження» Вахіда. І навіть є факт, коли сам Вахід підтверджував співпрацю з цією компанією: «Я в боргу перед компанією SCL, за їхнє стратегічне керівництво в моїх успішних виборах».
Проте існують і сумніви стосовно діяльності SCL. Наприклад, той же президент Вахід. На цій посаді йому не вдалося поліпшити економічну ситуацію в країні. Крім того він лише повернув проти себе різні політичні та релігійні угруповання, включаючи високопоставлених військових. Парламент Індонезії одноголосно проголосував за імпічмент президента Вахіда, а його спроби залишитися при владі не отримали підтримки у населення країни. Як повідомляється, усі зусилля SCL, включаючи створення операційного центру із 25-ма комп’ютерами, який працював на Вахіда не змогли йому допомогти вберегти свою посаду.
Thaksin Shinawatra, готується до спілкування із виборцями під час перемоги на виборах 2001 рік[/caption]
SCL стверджує, що створила у тому ж таки Тайланді велику операцію тривалістю кілька місяців. В документах немає точних дат, але, здається, почала свою працю десь до виборів 2001 року, коли телекомунікаційний мільйонер прийшов до влади. Він - перший глава уряду в історії країни, якому вдалося утримувати владу протягом повного чотирилітнього терміну. У його випадку, SCL мала з’ясувати масштаб підкупу виборців – це давня проблема в країні Південно-Східної Азії. Ця проблемка завищувала бюджет проведення кампанії на 1 мільярд доларів, за оцінками SCL.
«Дослідження показали, що проблема настільки вкоренилася, що з’явилася ціла група дилерів, які продавали ці голоси», - йдеться в документах.
Як і в Індонезії SCL створює дослідницький проект для збору даних з усіх 79 виборчих округів, використовуючи для цього приблизно 1200 співробітників, які працюють протягом 9-и місяців. Мета – зрозуміти основну мотивацію виборців та відкрити особливу виборчу дільницю, яка б досліджувала поведінку тих, хто продавав свій голос.
Згодом з‘явився і висновок – у 50% виборчих округів, купівля голосів ніяк не вплине на результати голосування, за цю роботу SCL виставили рахунок у 250 млн.доларів. Одна, компанія також визначила 91 виборчий округ, в якому гроші мали значення. «В таких округах потрібно було безпосереднє поведінкове втручання, яке складалося з соціального тиску, економічних санкцій, правової бази та посиленого моніторингу», - пропонувалося в документах.
Можливо не без допомоги кооперації з найвпливовішими політичними партіями SCL здійснює шестимісячне втручання. Результат: Чинават, один із найбагатших людей Тайланду, отримує перемогу в голосуванні 2001 року. SCL також відмічає, що підкуп голосів скоротився на 31%, а результат принесе прибуток приблизно в 420 мільйонів гривень.
ПІСЛЯ ПАДІННЯ ДИКТАТОРА ІНДОНЕЗІЇ СУХАРТО
З початку 1998 р, заходи зменшення витрат схвалені Сухарто почали роз'їдати місцеву довіру до уряду. Ціни на головні предмети торгівлі, як наприклад гас і рис, і ціни на суспільні послуги, зокрема на навчання, різко зросли. Наслідки були загострені поширеною корупцією. Сухарто виставив свою кандидатуру (у сьомий раз) на вибори в березні 1998, виправдуючи необхідність лідерства протягом кризи. Як і в минулі роки, він не мав опозиційного кандидата на виборах. Це викликало протести і бунти по всій країні, які зараз називають Індонезійською Революцією 1998 року. Розбіжність в поглядах в рядах його власної партії «Голкар» і військовиків ще більш ослабила Сухарто, і 21 травня 1998 він пішов у відставку. Його замінив його заступник Юсуф Хабібі. У компанії SCL стояло завдання не дати розчаруванню нової адміністрації на чолі із Хабібі зростати. [caption id="attachment_26587" align="alignleft" width="417"] Abdurrahman Wahid спілкується зі своїми послідовниками[/caption]
Щоб краще зрозуміти настрої 220 мільйонів індонезійців у 33-ох провінціях, компанія розгортає загальнонаціональне опитування, за допомогою якого опитали 72 тисячі респондентів. Ось висновки цього опитування:
З дослідження стає зрозуміло, що опитані були молода група людей, студенти, що могли підбурити суспільство до заворушень та, навпаки, старше покоління – яке втомилося від такого «придушеного» тривалого життя. Саме тому, було вирішено зосередити увагу на сегменті населення від 18 до 25 років (чоловіки/жінки) і переорієнтувати їхнє розчарування від громадських заворушень.
Після цього SCL взялася досліджувати навчальні заклади та місцеві університети і виявляє, що зростання непідконтрольності юнаків частково спричинило збільшення присутності поліції та військових частин на вулиці. Врешті-решт вирішують спонсорувати «протестні мітинги», щоб штучно залучити учнів до контрольованих мітингів, а не насильницьких демонстрацій. І це могло бути зроблено за допомогою співпраці з індонезійським урядом, який спочатку мав деякі сумніви, щодо таких масштабних мітингів.
«Великі мітинги були організовані в кожному університеті. Це було досягнуто шляхом створення спеціальних комітетів та фінансуванням активістів, охопивши таким чином усю країну» - йдеться в документах SCL. «Мітинги були настільки масові, що у студентів і справді складалося хибне враження, що їхній голос було почуто».
SCL – стверджує, що їхні методи спрацьовували і вірогідність громадянських заворушок зменшилася, це і вплинуло на рішення Хабібі піти у відставку і розпочати президентські вибори. Після яких до влади прийшов Абдуррахман Вахід в 1999 році.
У документах немає мови, хто з SCL вперше працював в Індонезії, але вони вказують на те, що компанія керувала виборчою кампанією Національної партії «Пробудження» Вахіда. І навіть є факт, коли сам Вахід підтверджував співпрацю з цією компанією: «Я в боргу перед компанією SCL, за їхнє стратегічне керівництво в моїх успішних виборах».
Проте існують і сумніви стосовно діяльності SCL. Наприклад, той же президент Вахід. На цій посаді йому не вдалося поліпшити економічну ситуацію в країні. Крім того він лише повернув проти себе різні політичні та релігійні угруповання, включаючи високопоставлених військових. Парламент Індонезії одноголосно проголосував за імпічмент президента Вахіда, а його спроби залишитися при владі не отримали підтримки у населення країни. Як повідомляється, усі зусилля SCL, включаючи створення операційного центру із 25-ма комп’ютерами, який працював на Вахіда не змогли йому допомогти вберегти свою посаду.ДО ПРИХОДУ ТАКСИНА
[caption id="attachment_26588" align="alignleft" width="236"] Thaksin Shinawatra, готується до спілкування із виборцями під час перемоги на виборах 2001 рік[/caption]
SCL стверджує, що створила у тому ж таки Тайланді велику операцію тривалістю кілька місяців. В документах немає точних дат, але, здається, почала свою працю десь до виборів 2001 року, коли телекомунікаційний мільйонер прийшов до влади. Він - перший глава уряду в історії країни, якому вдалося утримувати владу протягом повного чотирилітнього терміну. У його випадку, SCL мала з’ясувати масштаб підкупу виборців – це давня проблема в країні Південно-Східної Азії. Ця проблемка завищувала бюджет проведення кампанії на 1 мільярд доларів, за оцінками SCL.
«Дослідження показали, що проблема настільки вкоренилася, що з’явилася ціла група дилерів, які продавали ці голоси», - йдеться в документах.
Як і в Індонезії SCL створює дослідницький проект для збору даних з усіх 79 виборчих округів, використовуючи для цього приблизно 1200 співробітників, які працюють протягом 9-и місяців. Мета – зрозуміти основну мотивацію виборців та відкрити особливу виборчу дільницю, яка б досліджувала поведінку тих, хто продавав свій голос.
Згодом з‘явився і висновок – у 50% виборчих округів, купівля голосів ніяк не вплине на результати голосування, за цю роботу SCL виставили рахунок у 250 млн.доларів. Одна, компанія також визначила 91 виборчий округ, в якому гроші мали значення. «В таких округах потрібно було безпосереднє поведінкове втручання, яке складалося з соціального тиску, економічних санкцій, правової бази та посиленого моніторингу», - пропонувалося в документах.
Можливо не без допомоги кооперації з найвпливовішими політичними партіями SCL здійснює шестимісячне втручання. Результат: Чинават, один із найбагатших людей Тайланду, отримує перемогу в голосуванні 2001 року. SCL також відмічає, що підкуп голосів скоротився на 31%, а результат принесе прибуток приблизно в 420 мільйонів гривень.
